Бездротові мережі - Компьютер-інформ

March 8th, 2009

« Бездротові мережі - перспективна альтернатива розвитку телекомунікацій   |   Навіщо потрібні бездротові мережі »

Продовжуємо розгляд локальних комп’ютерних мереж. У цьому номері ми розглянемо бездротові мережі на основі стандартів IEEE 802.11 (Wi-Fi, Wireless Fidelity) і IEEE 802.16 (WIMAX), які у нас поки не так сильно поширені, як в решті світу, але, сподіваємося, що це всього лише питання часу.

Причинами успіху бездротових широкосмугових мереж стали три основоположні чинники:

• Відвертість в більшості країн діапазонів частот 2,4 Ггц і 5 Ггц для вільного, неліцензійованого використання.

• Чітка стандартизація використовуваних технологій і протоколів, що забезпечують передачу даних.

• Наявність сертифікуючих органів, що гарантують відповідність апаратури всім цим стандартам.

Стандарт IEEE 802.11

В 1990 році комітет із стандартів IEEE 802 сформував робочу групу за стандартами для бездротових локальних мереж 802.11. Ця група зайнялася розробкою загального стандарту для радіоустаткування і мереж, що працюють на частоті 2,4 Ггц, з швидкостями доступу 1 і 2 Мб/с.
Роботи із створення стандарту були завершені через 7 років, і в червні 1997 року була ратифікована перша специфікація 802.11.

В 1999 році було створено розширення попереднього стандарту - IEEE 802.11b. Воно визначило стандарт для продуктів бездротових мереж, які працюють на швидкості 11 Мб/с.

Фізичний рівень IEEE 802.11

На фізичному рівні визначено два широкосмугові радіочастотні методи передачі і один - в інфрачервоному діапазоні. Радіочастотні методи працюють в ISM-діапазоні 2,4 Ггц і зазвичай використовують смугу 83 Мгц від 2,4 Ггц до 2,483 Ггц.
Технології широкосмугового сигналу, використовувані в радіочастотних методах, збільшують надійність, пропускну спроможність, дозволяють багатьом непов′язаним один з одним пристроям розділяти одну смугу частот з мінімальними перешкодами один для одного.


Tags: , , , ,

Загальне


Схожі записи

Filled Under: Загальне

Картинки